Керівник Центру військово-правових досліджень, військовий експерт Олександр Мусієнко вважає, що окупанти розглядають сценарій наступу на населений пункт Козача Лопань. Спеціально для 24 Каналу він проаналізував наступ на Харківщину – читайте далі.
Читайте також Харківщину атакувало новостворене угруповання російської армії, – британська розвідка
Що відбувається зараз на Харківщині
У Генеральному штабі ЗСУ повідомили, що Сили оборони України потіснили ворога в районі Вовчанська й зараз проводять зачистку в цьому районі. Про що для вас свідчить ця новина? Чи можна вже говорити про те, що ворога призупинено, чи взагалі зупинено, якщо відбувається зачистка? Чи ще зарано про це говорити?
Я думаю, що на даному етапі про це зарано говорити, адже бойові дії тривають. Російські війська залучили не всі сили, які в них є на цьому напрямку. Ворог кинув доволі серйозні сили на напрямок Вовчанська і не тільки.
Крім того, не виключено, що противник має наміри поширити наступальні дії на Харківщині, зокрема, на населений пункт Козача Лопань. Ймовірно, цього тижня окупанти розглядають такий сценарій. У Білгородській області якраз концентруються війська.
Де розташована Козача Лопань: дивіться на карті
Бойові дії ще тривають. Цей наступ ворога зараз обмежується. Наші сили здійснили правильні дії, на Харківщину підійшло підкріплення.
Ціною надзусиль та героїзму українських військових вдалося зупинити просування і відбити противника.
Ворог заходив й був вже на околицях Вовчанська, але його звідти вибивали. Зараз бійцям ЗСУ вдається відсувати російські війська. Це дуже хороший сигнал, тенденція. Станом на зараз це дещо стабілізує ситуацію на Харківському напрямку й зупиняє активний темп просування армії ворога.
За два дні російські загарбники дещо просунулись. Так, вони зайшли на територію України, мали певні тактичні успіхи, але зараз Сили оборони їх призупиняють, аби вони не просувались далі.
Однак це ще не зупинка наступу, тому що він тільки почався певними силами російських військ, які є на цьому напрямку. Не виключено, що він буде продовжений далі з метою розширення.
Наступальним діям росіян, які почалися 10 травня, дали час до кінця цього місяця. За задумом ворога, російські війська до кінця травня мали б закріпитися на півдні за 2 – 3 кілометри від Вовчанська й звідти далі рухатися на південний захід. Також залучити інші напрямки, наприклад, Козачу Лопань й, можливо, з Грайворону або в бік Великої Писарівки на Сумщину, або на Золочів на Харківщині. Такі плани ворог зараз переслідує, але наші сили наразі цей задум зривають.
Важливо Сумська ОВА оголосила про евакуацію ще з двох міст регіону
Від чого залежатиме коригування російських планів?
Я думаю, росіяни не будуть коригувати свої плани. Треба бути готовими, що російські війська вже затвердили ці плани й намагатимуться їх реалізовувати. Успіх реалізації або не реалізації цих планів залежатиме від злагоджених й впевнених дій українських Сил оборони.
Такими, наприклад, як зараз є в районі Вовчанська, щоб блокувати ворога, зупиняти й не давати просуватися. Я думаю, що від цього залежатиме, а противник навряд чи зараз на цій стадії скоригує свої плани. Принаймні у травні російські війська спробують покращити своє положення та просунутися вглиб території Харківщини.
Як ворогу вдалося прорватись
Вовчанськ розташований за декілька кілометрів від кордону, тож там мали бути й були укріплення. Водночас голова Вовчанської міської військової адміністрації говорить, що фортифікації було складно будувати через постійні обстріли, але окремі розслідувачі розповідають, що є питання до тендерів на рівні Харківської ОВА. Чи можна вже говорити про що свідчить прорив ворога до околиць Вовчанська? Чи можливо це була основна межа, до якої мали б дійти росіяни?
Я можу сказати щодо військової складової. Підхід може бути й з оборонними позиціями на кордоні, й без великих фортифікацій, але створення оборонних ліній десь в глибині за 10 – 20 кілометрів від кордону.
Я маю сказати, що на цьому напрямку ворог ще не дійшов до основної лінії оборони українських військ. Взагалі, на жодному напрямку зараз на Харківщині росіяни ще не вперлися в основні лінії оборони – бої на підходах.
Якщо ми говоримо про те, чи можливі фортифікації на кордоні? Можливі, якщо забезпечити панування в повітрі та потужну контрбатарейну боротьбу, щоб ці фортифікації противник не крив своїм вогнем.
Питання фортифікацій важливе, це рятує життя бійців. Але наскільки вистачить цих оборонних позицій, якщо вони перебувають під постійними ударами авіації, потужних КАБів, С-300 і не тільки.
Перебуваючи постійно в захищених місцях, коли ворог веде інтенсивний вогонь, ефективність бійців, які не можуть навіть вийти з цих бліндажів й укріплень, тому що інтенсивність вогню щільна – це теж момент.
Я бачив зараз дуже багато порівнянь, мовляв, лінія Суровікіна у 2023 році змогла зупинити наступ ЗСУ, то чому українські лінії оборони не здатні цього досягти? Я поясню, дуже проста причина.
У нас не було переваги в повітрі. У нас не було засобів, щоб ми з повітря мали можливість застосовувати велику кількість авіабомб, які б падали на ці позиції та знищували їх. У нас такого не було, а у Росії, на жаль, така змога є.
З того, що відомо, я думаю, що певні фортифікації були, але основний задум був, що ворог виходить на певну відкриту місцевість, як було на Харківщині, а далі по окупантах відпрацьовують з більш захищених рубежів українські Сили оборони.
Я ще теж не ознайомлювався й не заглиблювався в тендери, але скажу з позиції громадянина, якщо там дійсно будуть доведені корупційні зловживання, то, звісно, за це треба притягувати до відповідальності. Іншого просто немає і не може бути.
Щодо військового погляду, я хочу нагадати, що Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський відреагував на ситуацію на Харківщині. Він пообіцяв кадрові зміни, зокрема замінив командувача оперативно-тактичного групування.
Вочевидь були думки, що потрібна інша людина, яка, можливо, з іншими підходами покращить систему оборони зараз й вживе закладів для стабілізації. Загалом ми бачимо, що ця заміна себе виправдовує, тому що прийшов досвідчений фахівець генерал Михайло Драпатий.
Можливо, були виявлені якісь проблемні точки чи помилки. Військове командування дуже оперативно вжило заходів для покращення нашої оборони на Харківщині.
Зі свого боку, військові роблять все для цього. Все, що стосується решти моментів, зокрема, обговорення чи розслідування можливих корупційних зловживань, розкрадання коштів, це буде дуже просто встановити. Є ради оборони, які затверджують певні рішення, консультуючись із військовими, розглядаючи доцільність розташування, і потім уже йде безпосередній процес будівництва на тій чи іншій ділянці.
Що необхідно ЗСУ, аби відбити наступ на Харківщині
Чи можна говорити про те, що нове вторгнення на північ Харківщини вкотре дуже яскраво для всієї країни продемонструвало, наскільки не вистачає людей на фронті, зокрема, і саме для того, щоб убезпечитися від таких випадків?
У такому випадку я побачив, що не вистачає ППО і подекуди систем радіоелектронної боротьби. Люди важливі, але потрібно більше систем. Треба той же Patriot, що блукає, для того, щоб відштовхувати ворожу авіацію та протидіяти їхнім системам С-300 і засиллю розвідувальних дронів, які також ворог використовує. Вони знаходять певні цінні, важливі об’єкти й потім по них намагаються поцілити тим же “Іскандером”.
Тому потрібно більше засобів ППО, засобів радіоелектронної боротьби, ще більше дронів. Це постійна потреба. І подекуди люди, звичайно, адже дається взнаки виснаження наших окремих підрозділів.
Як зазначив командувач Сухопутних військ України генерал-лейтенант Павлюк в інтерв’ю для The Economist, дуже правильно і слушно на західну аудиторію сказав про те, що “ми будемо людей мобілізувати, нам не вистачає артилерії та бронетехніки”. У цьому є також потреба.
Більше б касетних боєприпасів з артилерії, ще дронів і ППО – і я впевнений, що ворожий наступ зупинявся б ще ефективніше. Адже вони під час цього наступу практично не використовують бронетехніку – у дуже невеликій кількості порівняно з іншими напрямками. Роблять акцент на повітрі – авіації, дронах, артилерії та піхоті. Основну функцію нині виконують піхотні штурмові загони.
Зверніть увагу США передадуть Україні більш далекобійну зброю, – Нуланд
Атака на Ай-Петрі
Атаковані радари на Ай-Петрі. Територія військової частини, яка там базувалася, пошкоджена. Начебто знищено Олександра Кулакова – керівника цієї військової частини. Яке військове значення цих радарів та до чого тепер може призвести таке ураження, якщо воно підтвердиться?
Це важливо. Цей об’єкт виконує функцію фактичного спостереження за небом над усім Кримом і не лише – над акваторією Чорного й Азовського моря, і захоплює Херсонську область. Вони моніторять активність авіації, адже там є різні радари. Якщо на висоту до 20 кілометрів – вони здатні бачити й на 400 – 500 кілометрів.
База збудована за радянських часів, і вона була фактично у Збройних Силах України до моменту окупації Криму ворогом. Там уже тоді були певні потужні системи. Вони були радянські, дещо застарілі, але працювали. Росія ще туди підвезла свої певні спроможності. Фактично, цей комплекс виконував функцію глобального спостереження – глобальної повітряної розвідки за усім, що відбувається.
Удар по ньому – це втрата. Адже на відміну від повітряних літаків ДРЛВ чи радарів до систем зенітно-ракетних комплексів, ці системи фактично здійснювали потужне спостереження і проводили аналітику на місці. Вони аналізували, координували роботу систем ППО. Виходячи з оцінки повітряної обстановки, вони давали рекомендації по тому, як краще розташовувати ті чи інші зенітно-ракетні комплекси.
Такі удари по об’єктах, залучених у протиповітряній обороні, – це підготовка до чогось більшого. До, можливо, ще потужніших ударів по інших військових об’єктах ворога на території окупованого Криму.
Чи є це кампанією зі знищення Кримського мосту
Ми бачимо час від часу регулярне і методичне знищення ворожих систем протиповітряної оборони в дуже глибокому тилу. Усе це є частиною кампанії зі знищення Кримського мосту?
Безумовно, мосту також, адже для того, щоб по ньому потужно влучити, треба, аби ворог не зміг протидіяти своїми системами протиповітряної оборони. Це очевидно.
Також треба не забувати, що для нас лівобережжя Херсонщини й Південний напрямок, який залежить від логістичного забезпечення з окупованого Криму, завжди буде в полі зору як можливий напрямок для активізації можливих наших контрнаступальних дій, коли для цього буде момент.
А якщо, наприклад, зараз ворог зніме свої сили з Півдня і перекине на Бєлгородську область з метою атак на Харківщині, а в нас буде певний ресурс, який даватиме нам змогу і можливість діяти на Півдні – хоча б обмеженими операціями десь просунутися на лівобережжі Херсонщини.
Запорукою підтримки цих операцій можуть бути ракетні удари по військових об’єктах російських військ як в окупованому Криму, так і на лівобережжі Херсонщини. Цим же ж можна скористатися на певному етапі? Думаю, так.
Я не виключаю, що такі сценарії розглядаються. Такі удари не відбуваються просто відсторонено від певного єдиного стратегічного задуму, який безумовно є.
Вони не можуть відбуватися просто – от ударили й все. Кожен удар несе за собою певний зміст і певну логіку того, що відбувається, і того, що може відбутися у майбутньому. Тому я і кажу, що розцінюю це як підготовку до дечого більшого.